История — наставница жизни

История вынуждена повторяться, потому что в первый раз мы обращаем на нее слишком мало внимания. История учит нас, что она никого ничему не учит. История, по-видимому, только тогда и нравится, когда представляет собою трагедию, которая надоедает, если не оживляют ее страсти, злодейства и великие невзгоды.

Степи України

Материалы » Степи України

Що таке степ? Природна зона помірних широт. Безмежна рівнина, вкрита густою травою. Степ – тип рослинності, що об'єднує трав'яні угрупування, в складі яких переважають ксерофіти (посухостійкі рослини), такі як ковила, типчак, житняк, келерій, тонконіг, степова осока, метелиця, зубровка (чаполоч) і багато інших трав'яних рослин.

Скільки відбулось великих подій на тобі і за тебе, степе! Ти був колискою наших предків слов'ян. Ти став місцем вольниці непокірних сміливців. В низинах твоєї ріки Славути виникли перші козацькі січі, які відіграли велику роль у створенні нашої нації.

В степу земна поверхня така рівна, а горизонт так далеко, що різність фарб зникає – і колір неба, і далечінь горизонту одинакові. Будеш йти та йти, а степовій рівнині, здається, ніколи не буде ні кінця, ні краю. Бо вона поступово переходить в небо, зливаючись з ним.

Ще декілька сонячних днів – і сніг залишиться лише на північних схилах бугрів, в балках та ярах. На узліссі та прогрітих сонцем схилах балок і бугрів з'являються перші квіти – проліски. З кожним днем теплішає. На деревах помітно набрякають бруньки, кора поступово набуває зеленуватого кольору. В степу з'являються перші квіти – цибулькові.

Місяць повного розквіту квітів і буйства трав. Все суціль вкривається зеленим килимом. Повітря бринить від веселого гудіння бджіл, що поспішають взяти з квіточок багатий нектар. Вони перелітають з квітки на квітку, з дерева на дерево, наповнюючи повітря легким, мелодійним дзижчанням.эДивна і велична картина степу в цей час. Хочеться лягти на м'який, такий свіжий і прохолодно-теплий килим із трав і лежати до безкінечності, слухаючи життя степу, вдихаючи міцне, напоєне пахощами степове повітря.

В чагарниках, заростях ярів та балок воркують горлиці, дудукають одуди, кують зозулі, свистять інші пернаті. Інколи дорогу перебіжить заєць, недалеко від дороги стане на задніх лапах стовпчиком і озирається навколо вирячкуватими очима – зачудовано і з подивом на все навкруги і на людину, яку вперше зустрів у своєму степу.

Яка це краса, яка велич і яка чарівність – безмежний степ напровесні, коли він вкритий яскравою зеленню, увесь залитий сяйливим промінням вранішнього сонця, наповнений цілим світом живих істот, які вітають прихід нового дня, степ зволожений свіжою росою, з духмяними пахощами найнеможливіших квітів!