История — наставница жизни

История вынуждена повторяться, потому что в первый раз мы обращаем на нее слишком мало внимания. История учит нас, что она никого ничему не учит. История, по-видимому, только тогда и нравится, когда представляет собою трагедию, которая надоедает, если не оживляют ее страсти, злодейства и великие невзгоды.

Князь К.­В.Острозький
Страница 2

Материалы » Князь К.­В.Острозький

У полоні польської історичної думки перебували Острозькі і, на­самперед, Костянтин-Василь майже все ХVIII ст. і першу пол. ХІХ ст.

З поділом Польщі і утворенням цілого ряду російських губерній на Правобережній Україні, інтерес до Острозької спадщини починають проявляти київські і московські дослідники минулого краю. Так із статтею "Острожская старина" в журналі "Киевлянин" в 1840 р. вперше виступив В.О.Домбровський, який з православно-патріотичних позицій назвав Острозьких "стражами русской народности в Польском королевстве". З-поміж них найкремезнішою постаттю на Русі був князь

Костянтин-Василь - гроза татар і москалів, оплот православних і захисник давньої віри предків." З аналогічних позицій оцінив вклад Острозьких взагалі, і Костянтина-Василя зокрема, в історії України професор Київського університету Михайло Максимович.

Абсолютно в інших фарбах і тонах постав К.-В.Острозький у працях П.А.Куліша. Звинувативши князя в головному гріху - Люблінській унії -"слиянии гражданских обществ, несоединимых по своей формации",-Пантелеймон Куліш буквально виніс йому судовий вирок:

"Панская пасивность, незнание русской природи, неуважение прав своего народа, безстыдная скаредность, магнатское чванство, отсутствие душевного благородства . жалкий старик, наделавший безсознательно очень много вреда русскому делу . лишь бы сберечь й умножить свои багатства, лишь бы одни его чествовали, а другие боялись . Дом Острожских был широкими вратами, ведущими в погибель русскую веру й народность .

Негативно оцінюючи роль українського панства в історичному роз­витку українського народу, погляди П.Куліша розділив і Володимир Антонович. До таких думок та оцінок приєднався і Микола Косто­маров. Він наголошував, що " .Костянтин Острозький не відзначався ні військовими подвигами, ні державними діями, навпаки, часто-густо стягав на себе королівські докори, що не дбав про охорону повіреного йому воєводства, залишив київський замок у сумному стані, не пла­тив податків. Він був суєтливим і чванливим паном, орудував вели­чезним багатством, не особисті здібності, а його блискуче положення надавало йому важливе значення і поставило його в осередку розумової діяльності, що тоді проявилася на Русі. Він був прибічником Польщі і виступав за реформи православної церкви на Русі" .

Інша когорта істориків, що сповідувала, насамперед, християнсь­ко-державницькі цінності в історії, вбачала в К.-В.Острозькому визнач­ну фігуру свого часу. Благочестивим, доброчесним називає князя Ко­стянтина-Василя Аким Перлштейн, скромним і щедрим -М.П.Биков, вельможею багатим, хоробрим і знатним його іменує Д-Бантиш-Каменський, стовпом західноруської церкви - Е. Четиркін і П.М.Батюшков, найбільшим землевласником Речі Посполитої -В.О. Ключевський і М.Довнар Запольський. А ось яким поставав К.­В.Острозький в тогочасній громадській думці: "По своєму обширному, светлому уму, блестящему образованию й разносторонним сведениям, несокрушимой твердости, по глубокому й неподдельному благочестию, по своей толерантности, ласковости й доброте, по своим мягким, истинно княжеским й даже царским приемам, по своей величественной, высокоизящной й прекрасной наружности, при несметных багатствах, роскоши й великолепии, щедрости й благотворительности, он своєю широкою, разностороннею и неустанною деятельностью привлекал к себе сердца всех, начиная от короля и его придворних й кончая последним его слугою, и пользовался всеобщим уважением и любовью. Его имя было известно в Европе и на Востоке. Он пробудил дремлющую Русь, воскресил й обновил ее, поддержал ее всем своим величием, всею силою своего характера," -писала про него "Киевская старина" в 1883 (Т. VII). Отже, в XIX ст. з'являється два абсолютно протилежні погляди на життя і діяльність К.-В.Острозького. Вони матимуть місце і на поч. ХХст., в дореволюцій­ний час. Напередодні 300-річчя з дня смерті К.В.Острозького з помір­кованою статтею про князя виступив Ф.М.Уманець. Він зазначив, що " . знатного рода, талантами многих поколений, огромным богатством й государственными заслугами, князья Острожские самой жизнью были поставлены во главе тогдашнего малорусского дворянства". I тут: " . в характере К.-В.Острожского двойстенность, присущая современным ему малороссиян . Он против католицизма й водночас ратует за свободу веры, отстаивает православие й любит будущую русскую церковь. Он больше размышляет, чем увлекается. Рационалист. В мотивах одинок. Постит. В нем отсутствуют резкие очертания, тайные устремления. Он безпристрастен, иногда преступно равнодушен, непоколебим в своих решениях й желаниях, наделен несметным богатством, талантом, но не имеет будущего, хотя на голову выше современных ему Русского й Польского общества". "Русским патриотом, человеком совестливым, безкомпромисным" характеризував князя в річницю з дня його смерті О.І.Тітов."

Страницы: 1 2 3 4 5

Начало второй мировой войны и реакция государств Латинской Америки
1 сентября 1939 г. нападением фашистской Германии на Польшу началась вторая мировая война. 3 сентября в войну против Германии вступили Великобритания и Франция, имевшие небольшие колониальные владения в Карибском бассейне. Вслед за Великобританией войну Германии объявили все британские доминионы, среди них ...

Значение фундаментальных исследований в жизни человека
Огромная значимость научно-технического прогресса (НТП) для экономического роста и для воспроизводства в целом делает вполне естественным глубокий интерес, проявляющийся ко всему, что способно и ускорить, и сделать более продуктивным научный поиск. Сегодня успех прикладных исследований и разработок в значи ...

Архитектура
В архитектуре середины XVIII в. господствовал стиль барокко, характеризующийся пышностью и вычурностью сооружений, ярким декором, стремлением к грандиозности и монументальности зданий. Выдающимися представителями барокко в России были: Ф.Б. Растрелли (иногда его творческий стиль относят к рококо — высшему п ...